Вірш про домашню партію Ой у нашій рідній хаті, є багато різних партій,
Є зелені, є блакитні, жовті, в квіточку, рябі.
От і я собі на свята, взяв швагра, дружину й брата
Тай створив партапарата, невеличкого собі.
Розпочали перші збори - бутиль винесли з комори
На тарелі помідори, у призидії швагро.
За драбину трохи взяли, «Ще не вмерла…» заспівали,
Генерального обрали і ЦК політбюро.
Дід Петро з порядком денним, ознайомив цілий пленум
І усім партійним членам по килішку націдив
Та й до рання наш парламент, в майбуття заклав фундамент.
Кум поїхав у «регламент», чимсь недобрим закусив.
Тесть підвівся з помідором і сказав, що то є сором!
Рятувати треба кворум, поки спати не лягли.
Всі ми були одностайні,за негайні міри крайні,
Кума винесли до стайні,та й на різне перейшли….
Жінка різного подала: пиво, голубці та сало.
Як горілки вже не стало,я в сусіда попросив.
Починало вже світати, але далі йшли дебати,
Бо сусід до нас, до хати, й свою партію привів.
Всі сували претендента на посаду президента,
Вже допились до момента, обговорення програм.
Свекор висунув свекруху, тещу всунули від Руху,
А як кум прийшов до духу, з стайні висунувся сам…
Загалом у нашій хаті, і окрім сусідських партій,
Назбиралось кандидатів - 38, крім Грицька.
Бо Грицько пішов до вітру, із стола вхопив пів-літру
І ми його, тварюку хитру, не включили до списка.
Наша влада справу знає, президентів вистачає.
Президентів вистачає, хоч в Союз, а хоч в ООН.
Як на те є воля Божа, ми й республікам поможем,
Лише б сила нам ворожа, не перекрила – САМОГОН!
